МИСТЕЦТВО КНИГИ В УКРАЇНІ: ТИСЯЧА РОКІВ ІСТОРІЇ

Деталі

Дата публікації: Четвер, 05 лютого 2026, 14:03

У Культурно-мистецькому центрі НаУКМА стартує новий цикл лекцій мистецтвознавиці Діани Клочко — «Мистецтво книги в Україні: тисяча років історії».

Перша лекція — «Коли в Києві з’явилися книги, або Найдавніші манускрипти, які у нас вкрали», відбудеться

17 лютого 2026 року о 18:00 у залі «Колізей»

Культурно-мистецький центр системно працює з мало дослідженими, дискусійними темами, пов’язаними із введенням у публічний дискурс забутих імен чи творів, переосмисленням явищ українського мистецтва та міської історії й простору у сучасному контексті, постановкою питань і проблем, які потребують глибшого вивчення і відкритої дискусії.

Новий цикл лекцій є логічним продовженням попередніх авторських програм Діани Клочко, реалізованих у КМЦ в попередні роки: «Стилі українського мистецтва: від античності до авангарду», «Два століття візуальної пропаганди: живопис на службі російського мілітаризму», «Художниці ХХ століття: наші і про нас», «Українські художники ХХ століття: стилі, напрямки, пошуки», «Українські графіки ХХ століття», «Скульптура і скульптори України: від рококо до сучасності».

Усі ці цикли лекцій можна переглянути на YouTube-каналі КМЦ.

Про вибір теми цьогорічного циклу Діана Клочко пише:

«Коли кажуть «українська книга» або «українське книговидання», за умовчанням вважається, що йдеться про історію текстів, написаних в різні часи на території нинішньої України. Коли ж робиш уточнення, що йдеться про книгу як арт-об’єкт, як правило зависає довга пауза. За цією психологічною розгубленістю ховаються кілька проблемних моментів.

У великих книгозбірнях, де знаходяться манускрипти, інкунабули, рідкісні примірники виробів давніх друкарень, є обмеження на вивчення таких екземплярів — непрофесіонали без певного рівня допуску в руки їх не візьмуть, навіть під наглядом бібліотекарів у читацькому залі. Про мистецьку вартість антикварної, раритетної книги і, відповідно, можливість її придбати для власної колекції, у нас почали говорити (а також проводити спеціалізовані аукціони) не так давно. Тільки-тільки почали з’являтись в Україні видавництва, що спеціалізуються на оцифруванні давніх літописів, друкові факсимільних видань. Найдавніші книги, створені в Києві за княжих часів, захоплені московитами і заховані у «спецхранах» їхніх державних бібліотек — без права доступу навіть для іноземних дослідників зі світових центрів славістики, а що вже казати про українців…

У виставкових проєктах раритетні книги (або факсиміле), навіть якщо це примірники середини ХХ століття, демонструються в кращому випадку у скляних вітринах, розкриті на одному розвороті, або лише обкладинкою. Поширення цифрових застосунків для читання привело з початку ХХІ століття до того, що паперова, друкована книга із відповідним мистецьким оформленням стала затребуваною лише у деяких, вузьких сегментах користувачів. Особливості оформлення книг різних періодів, стилів, типів, форм стають предметом бодай мінімального обговорення вкрай рідко навіть у спеціалізованих спільнотах. Так поступово зникає зацікавлення тисячолітньою історією оформлення нашої книги, самого переживання її належності до спільного культурного і мистецького спадку, де оригінально поєдналась візуальна і вербальна складові, де слово і образ взаємодоповнювали сенси.

І про історію української книги як цінного артефакту потрібно вже розповідати як про екзотичну сторінку вітчизняної культури.

Саме тому оригінальний цикл публічних лекцій і дискусій, присвячений книгам як цінним артефактам прозвучить саме в НаУКМА. Чому саме тут? Одна з головних причин — саме у Києво-Братській школі, згодом — колегії, а потім — Академії була одна з найбільших книгозбірень міста. Так, Петро Могила заповідав колегії власну бібліотеку, що складалася з більш ніж двох тисяч книг. Саме могилянці у ХVII-XVIII століттях підносили значення і коштовність книги: вони писали тексти, замовляючи у друкарні Києво-Печерської Лаври, оригінальне оформлення книг, що відрізнялося від інших замовних видань. Могилянські ректори і професори впливали на естетику візуальної мови книжок.

Ілюстрування текстів завжди було пов’язане з пропагандою ідей — естетичних, світоглядних, політичних. Від Х століття, від найдавніших книг, створених у Києві, коли у суспільство через богослужбові книги входила естетика образу людини, яка читає і пише, — аж до другої половини ХХ століття, коли саме українські ілюстратори демонстрували читачам заборонені соцреалізмом підтексти, у яких був якщо не спротив, то незгода з «офіційним курсом».

У циклі лекцій і публічних розмов з фахівцями спробуємо окреслити вузлові моменти змін впродовж десяти століть публічного статусу мініатюриста-гравера-ілюстратора, важливості його індивідуальних зусиль.

Однією з тем буде й розвиток підрадянської графіки у виданнях для дітей, з особливим акцентом на формуванні через зображення образу «щасливого радянського дитинства» з контрастним зображенням «складного минулого України».

Книга впродовж століть пережила кілька змін технологій, отже у циклі будуть розповіді й розмови про те, як і звідки прийшли в українську культуру технології ілюмінації манускриптів, гравірування, кольорового оформлення ілюстрацій, як вони у нас використовувалися й видозмінювалися. Виготовлення пергаменту і паперу, вартість органічних фарб, колористична складність, якість друку, особлива палітурка (з дорогоцінних металів, каміння, емалей) — технічні особливості книжкового «тіла» також будуть розглядатись, особливо прискіпливо у контексті меценатських коштів. Зв’язок якості видання з донаторами не завжди прослідковується, однак кілька видань виняткового значення, створених у скрипторіях українських монастирів, також проаналізуємо.

Від лекції до лекції буде розгортатися історія про те, як поступово творці книг ставали відомими у суспільстві, як спершу другорядна роль мініатюристів-анонімів (радше декоратори, ніж тлумачі сенсів) змінювалась на позицію ілюстраторів як співавторів книжкового організму.

Спробуємо розібратись, під тиском чого сформувалась думка, що після Гутенберга і Альдо Мануція третім найбільшим друкарем Європи був Іван Федорович: чи дійсно це стосується факту, що він сам створював шрифт й архітектоніку, а ще й усю «декорацію» своїх книг — заставки, віньєтки, буквиці, герби. Тобто, у ХVI ст. творив дереворитами авторську книгу, через яку приносив нові елементи графічної культури, які поступово привели до появи світських видань. Однак поряд з ним на наших землях працювали й інші друкарі — чому про їх видання, технологічні новації й естетичні уподобання відомо у нас і світі значно менше?»

Лекції Діани Клочко, які авторка подає у популярній формі, спираючись на величезний візуальний матеріал, нерідко не дають готових відповідей, а радше ставлять запитання, спонукають до подальшого самостійного пошуку. Запрошуємо до участі у цьому спільному процесі віднайдення і розуміння свого — всіх, хто цікавиться історією та сьогоденням української культури.

Слідкуйте за анонсами у соцмережах Культурно-мистецького центру:

Instagram: https://www.instagram.com/cultcentrnaukma/

Facebook: https://www.facebook.com/kmcNaUKMA

WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029Vay1nbo47XeI1ewE6G2n

Чекаємо на вас за адресою: вул. Іллінська, 9 (вхід — через прохідну на вул. Волоській, 8/5).